😀 Мотиваційний ролик 👀
(Інформаційний дайджест з профілактики шкідливих звичок)
У нас єдина спільна й добра мрія.
В твоїх руках здоров’я і життя,
Тож бережи себе для майбуття.
Цвіте життя – земля наша радіє,
І сильна молодь зростає і міцніє,
Щоб звідусіль лунав веселий сміх,
Ми дбати про здоров’я просим всіх.
Рішення курити чи ні, пити чи ні краще приймати після того, коли з’явиться розуміння того, хто ми є і ким би хотіли стати в майбутньому, що потрібно зробити для того, щоб чогось досягти в житті. А щоб зробити правильний вибір, слід багато знати про предмет вибору.
Іноді і дорослі, і діти наче навмисне все роблять для того, щоб утратити своє здоров’я. Вони ведуть неправильний спосіб життя, набувають шкідливих звичок, яких потім не можуть позбутися. Мається на увазі куріння, пияцтво, вживання наркотиків. Такі люди поки що про це не думають, і навіть хизуються перед друзями. Але чим тут хизуватися? Не дуже приємно й навіть шкода дивитися на таких дітей, знаючи, що через деякий час вони почнуть хворіти. Бо негативні звички завжди згубно діють. Однак втратити все легко, тільки повернути іноді важко, а то й неможливо.
Якщо ви не стали рабом шкідливої звички – не робіть до цього першого кроку. Добре знаючи, що це може зруйнувати ваше здоров’я, не починайте курити, а ні «за компанію», а ні без компанії друзів. Так само й з алкоголем і наркотиками.
Сьогодні ми відкриємо вам очі на ті речі, про які ви ще мало знаєте: що таке нікотинова залежність? Алкоголізм? Наркоманія? І який вплив на організм людини, на її подальше життя, на долю мають шкідливі звички.
Здорові діти – нація здорова,Багата Україна і чудова.
Тож, діти, ви здоровими ростіть,
В майбутнє сильними ідіть
Н. Красоткіна
Здоров’я - найбільше багатство. Всі хочуть бути здоровими. Пам’ятайте, діти, що рости здоровими і сильними вам допоможуть уроки фізкультури, ігри на свіжому повітрі, а найбільше – здоровий спосіб життя.
Попереду у вас усе життя. Ви мрієте про успіх, кохання, щастя для себе та інших, ви – молоді, сповнені мрій, сподівань. Щодня пізнаєте щось нове, робите самостійні кроки у житті, розкриваєте світу себе, хочете зробити щось краще. Вже сьогодні ви повинні визначитись і визначити, що ваше майбутнє - у ваших руках, і тільки від вас залежить те, з чим ви прийдете в день завтрашній – оповиті наркотичним чи тютюновим дурманом чи з ясними думками і серцем, відкритим для добра.
Людина майбутнього – сучасна, стильна людина – це людина здорова. Здоровий спосіб життя – це її вибір.
Не варто його марнувать.
Усім школярам я раджу:
До звичок поганих,
Не варто звикать.
І ти думаєш: то в чому проблема? Хіба алкоголь, який усі залюбки п’ють, такий вже шкідливий та поганий?
Алкоголь, як і никотин, є наркотиком. Це означає, що людина, вживаючи ці речовини, поступово звикає до них настільки, що стає хімічно залежною.
Пияцство серед неповнолітніх тісно пов’язане з їхньою поведінкою. В основі цього зв’язку лежить найголовніша для підлітків небезпека алкоголізму – він різко послабляє самоконтроль. Більшість злочинів неповнолітні скоюють у нетверезому стані (22% крадіжок особистої власності, 76% хуліганських дій, 61% згвалтувань, 56% розбоїв). Найбільш часто в стані сп’яніння відбуваються насильницькі (агресивні) злочини. Це обумовлене тим, що сп’яніння знімає діючі у звичайних умовах навички соціально схвалюваної поведінки. Пияцство сприяє формуванню у неповнолітніх мотиву й наміру на здійснення багатьох злочинів.
Якщо ти зустрічаєшся з друзями, йдеш туди, де інші вживають алкогольні напої, пам’ятай: ти маєш повне право не вживати алкоголь, якщо ти цього не хочеш. Твої друзі, а також родичі повинні поважати це право. Якщо тебе попросять пояснити, чому ти не хочеш пити, заздалегідь подумай про відповідь. Не думай, що ти єдиний, хто не хоче вживати алкоголь, на будь - якій вечірці завжди знайдеться кілька людей, що теж не захочуть пиячити. Ось тобі і компанія!
Завжди роби вибір на користь здоров’я!
Наркотики не лікують – вони калічать організм людини, особливо молодої, роблять її інвалідом. У людей, які вживають наркотики, спостерігаються провали у пам’яті та галюцинації. Найбільш негативно наркотики впливають на психіку. Багато з тих, хто вживає важкі наркотики, впадають у депресію і навіть думають про самогубство, тому що їм стає дедалі важче отримати «заряд бадьорості» від наркотиків. Дуже небезпечно вводити наркотики за допомогою шприца, особливо, якщо багаторазово використовувати голку. Багато наркоманів хворіють на вірусні інфекції, які практично не лікуються, і це призводить до смерті. Лікування наркозалежних – процес дуже складний і тривалий.
За різними оцінками, кількість наркоманів в Україні становить від 500 тис. до одного мільйона. Число наркозалежних в Україні щорічно збільшується на 10 – 12%, із цієї кількості на дорослих припадає тільки 27%, тоді як на підлітків – 60%, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13%. Частіше потрапляють у небезпечну залежність 15-16 - річні підлітки. Причини – прагнення бути «як всі» в компанії; бажання випробувати сильні незнайомі відчуття; нудьга, цікавість. Продавці наркотиків перші порції зазвичай дають безкоштовно - поки не сформується залежність. А вже потім на придбання психотропних препаратів потрібні гроші – наркомани скоюють злочини, самі стають розповсюджувачами наркотичних засобів. Навіть перші пробні дози швидко підкорюють волю людини – викликають бажання знов і знов «зловити кайф». Спочатку формується психічна залежність від наркотика, а коли приєднується ще і фізична (ломка), людина вимушена приймати наркотик щодня (іноді – неодноразово).
Хто з вас замислювався над тими наслідками, до яких призводить вживання наркотиків? А замислитися варто зараз, щоб потім не було пізно, адже наркоманами не народжуються. Ми віримо, що ви ставитеся до життя серйозно: мрієте про майбутню професію, намагаєтеся бути гідними людьми.
Значить, дорослі вже та особливі?
Насправді це, друзі, скажу вам, не так,
Курець лиш здоров’я губити мастак!
Куріння призводить до безперервного збудження, що ослаблює гальмітивний процес, а це веде до виснаження нервової системи. Англійське прислів’я каже: «Курець пускає ворога у свої уста, який викрадає його мозок». У людей, що курять, погіршується пам’ять, вони роблять у 1.5 раза більше помилок у написанні текстів, ніж до куріння. Ті, хто навчався в молодших класах добре, нерідко стають трієчниками. Курці вразливі і знервовані, у них низька працездатність. Нерідко діти-курці конфліктують з учителями та керівниками, сперечаються з товаришами. А все тому, що порушився перебіг психічних процесів. Від нікотину страждає опорно-рухова система, з’являються болі в ногах. Також курці ставлять під загрозу роботу травної системи. Нерідко вони не мають апетиту, виглядають худими, пожовклими, мають погані зуби. Від згубної дії нікотину здорове серце стає хворим.
Згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я. Щоденно у всьому світі від захворювань, пов’язаних із курінням, помирає 2,5 млн. чоловік кожні 13 секунд.
Думайте, діти, думайте! Ваше життя і здоров’я – у ваших руках.
- Якщо починаєш кидати палити, то кидай раз і назавжди.
- Викинь усі цигарки, запальнички, попільнички.
- Розкажи всім, що ти вже не куриш.
- Уникай місць, де курять, і людей, котрі курять.
- Напиши плакати з гаслами антитютюнового змісту й почепи на видноті.
- Май напохваті пляшечку води – вона виводить токсини й полегшує самопочуття.
- Налягай на овочі й фрукти, а особливо – на моркву й гарбуз, бо в них багато каротину.
- Як захочеться курити- потерпи. Через 3-5 хвилин бажання притупиться, адже воно виникає хвилеподібно.
Думаєш, усі до одного із 1,2 мільярда курців «темні» й не знають, що цигарки – це смерть? Знають, та кинути не можуть. Принаймні 20-30 відсотків із усіх, хто вирішив зав’язати з цигарками, потребує лікування. З - поміж тих, хто звертається до медиків по допомогу, п’ять відсотків є неповнолітніми.
До речі, можеш перевірити, наскільки кепські справи в тебе:
• якщо тобі хочеться палити відразу після пробудження – ти «влип».
• Якщо прокидаєшся на перекури – «влип» серйозно.
Не віриш? Аби переконатися, помнож кількість денно випалених цигарок на 12. Якщо отримана цифра більша від 200 – ти потрапив у тенета смердючої залежності. А ще такий молодий…
Важко кинути, легко не починати.
* Багатство – ніщо без здоров’я.
* Від радості і старі молодіють.
* Від гніву старієш, від сміху молодієш.
* Всі ми, коли здорові, легко даємо поради хворим.
* Їж хліба вдосталь, а вина пий у міру.
* Їж, як здоровий, а пий, як хворий.
* Не будуй дім там, де горілкою торгують.
* Їж – не переїдай, пий – не перепивай, а говори – не переговорюй, то будеш здоровий.
* Хто дружить з вином, той сам собі ворог.
* Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать!
* Де чарка, там і сварка.
* П’яному море по коліна.
* Намогоричився до самого підборіддя!
* Хто випити любить, той сам себе губить.
* Хвали себе не при чарці, а на косарці.
* Хміль - не вода, чоловіку біда.
* Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.
* Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся!
* Горілка без вогню розум спалить.
БУЛІНГ
Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.
Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
задирство;
фізичні і психічні приниження;
різного виду знущання;
бойкот та ігнорування;
псування особистих речей та ін.
Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
переслідувач (булер);
жертва;
спостерігач.
У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.
Протидія булінгу (короткий опис, приклади)
Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці — це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву — булінґ.
ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Жертви й ініціатори булінгу
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.
Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування,
поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.
Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
За даними U-Report, 49% підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.
Форми та види булінґу
Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:
словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
образливі жести або дії, наприклад, плювки;
залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.
Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.
Як впоратися з ситуацією самостійно
Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.
Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Що можуть зробити батьки
Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.
Що можуть зробити вчителі
У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.
Для успішної боротьби з насильством у школі:
Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.
Немає коментарів:
Дописати коментар